Александер Воллхайм & Klavierduo Müller-König

Програма вечора:
Роберт Фукс: Соната для віолончелі мі-бемоль мінор, тв. 83
Сергій Рахманінов: Сюїта № 2 для 2 фортепіано, тв. 17
Генрик Венявський: Скерцо-Тарантела, тв. 16
Людвіг ван Бетховен: Соната для фортепіано і віолончелі фа мажор, тв. 5 № 1
Моріс Равель: "La Valse" для 2 фортепіано

Виконавці:
Александер Воллхайм (віолончель)
Іван Кьоніг (фортепіано)
Юлія Марі Мюллер (фортепіано)

Віолончельна соната № 1 Людвіга ван Бетховена була написана 1796 року, в ранній віденський період його творчості, і належить до перших творів, у яких віолончель і фортепіано виступають як рівноправні партнери - це стало вирішальним кроком у розвитку жанру. Приблизно через сто років віденський композитор і педагог Роберт Фукс написав свою Сонату для віолончелі і фортепіано мі-бемоль мінор. Хоча сьогодні Фукс виконується порівняно рідко, у свій час він був центральною постаттю віденського музичного життя і шанованим викладачем консерваторії. Серед його учнів були Густав Малер, Жан Сібеліус, Гуго Вольф, Александр фон Цемлінський та Еріх Вольфганг Корнгольд.

Блискуча Скерцо-Тарантела Генрика Венявського вирує технічною вишуканістю і пристрасною енергією. Барвистий контраст їй складає Сюїта № 2 для двох фортепіано Сергія Рахманінова, чотири частини якої коливаються між потужною ритмікою і ліричною широтою. "La Valse" Моріса Равеля для двох фортепіано - це грандіозна данина віденському вальсу, що водночас передає його блиск і занепад.

Юлія Марі Мюллер та Іван Кьоніг давно відомі публіці, а критики хвалять їхню інтенсивну, захопливу спільну гру. Віолончеліст Александер Воллхайм пов'язаний з Musikalischer Sommer вже багато років. Минулого року на заключному концерті він отримав овації публіки і схвальні відгуки преси за захопливе виконання Concertino Вайнберга - не лише завдяки віртуозності, а й художній зрілості, разючій для його віку (*2000).