Александер Воллхайм & Klavierduo Мюллер-Кьоніг

Програма вечора:
Роберт Фукс: Соната для віолончелі мі-бемоль мінор, тв. 83
Сергій Рахманінов: Сюїта № 2 для двох фортепіано, тв. 17
Генрик Венявський: Скерцо-Тарантела, тв. 16
Людвіг ван Бетховен: Соната для фортепіано і віолончелі фа мажор, тв. 5 № 1
Моріс Равель: "La Valse" для двох фортепіано

Виконавці:
Александер Воллхайм (віолончель)
Іван Кьоніг (фортепіано)
Юлія Марі Мюллер (фортепіано)

Віолончельна соната № 1 Бетховена була написана 1796 року, в ранній віденський період його творчості, і належить до перших творів, де віолончель і фортепіано виступають як рівноправні партнери. Приблизно через сто років віденський композитор і педагог Роберт Фукс написав свою Сонату для віолончелі і фортепіано мі-бемоль мінор. Сьогодні Фукс виконується порівняно рідко, проте за свого часу він був ключовою постаттю віденського музичного життя і високо шанованим викладачем консерваторії - серед його учнів були Густав Малер, Ян Сібеліус, Гуго Вольф, Александер фон Цемлінський та Еріх Вольфганг Корнгольд.

Скерцо-Тарантела Венявського сусідить із Сюїтою № 2 для двох фортепіано Рахманінова, чотири частини якої коливаються між потужною ритмікою та ліричною широтою. Завершує вечір "La Valse" Равеля для двох фортепіано - данина віденському вальсу, що водночас передає його блиск і занепад.

Юлія Марі Мюллер та Іван Кьоніг давно відомі публіці, а критики незмінно хвалять їхню ансамблеву гру. Віолончеліст Александер Воллхайм (нар. 2000) пов'язаний із фестивалем Musikalischer Sommer вже багато років; на останньому заключному концерті він отримав захоплені відгуки від публіки та преси за виконання Концертино Вайнберга - за віртуозність, музичну зрілість і впевнене володіння інструментом.