Kettensegen im Greis-Saal - Erstes Allgemeines Babenhäuser Pfarrer(!)-Kabarett

Еґон Кренц за Еріха Гонеккера перебував приблизно в такому ж становищі, як принц Чарльз за королеви Єлизавети II: більшу частину життя він провів у чеканні свого часу. Фрідріх Мерц теж мусив чекати на висунення кандидатом у канцлери цілу одну Анґелу Меркель - що суб'єктивно відчувалося як вічність. Питання наступництва потребує врегулювання.

Католики вірять, що їхній священик отримав свою професійну кваліфікацію - рукоположення - безпосередньо від апостола Петра через ланцюжок благословень, який не переривався близько 1992 років. Звучить, звісно, шалено, і тому це описується поняттям "апостольської спадкоємності" - бо латина колись була приблизно так само круто-загадковою, як сьогодні слово "алгоритм": щось таємниче, чого ніхто толком не розуміє, але всі переконані, що це, мабуть, неймовірно важливо. Папські вибори - гарний тому приклад: старців замикають у строкато розписаній капелі й випускають лише тоді, коли камердинер у кумедній формі спалює бюлетені разом із хлоратом калію, щоб утворився "fumus albus" - тобто білий дим.

Хто зараз поблажливо посміхається - дуже помиляється. Старомодність - недооцінена зброя: вона могла б стати тим метеоритом, об який розіб'ються марсіанські ракети Ілона Маска. Хто прийде на зміну Дональду Трампу? Ґуфі? Або для різноманітності знову нормальна людина? Світ не зобов'язаний ставати дедалі дурнішим лише тому, що продовжує обертатися.

У своїй 17-й програмі "Erste Allgemeine Babenhäuser Pfarrer(!)-Kabarett" ставить запитання: скільки сили криється в опорі сучасності? Якщо при цьому вам згадується екологічний слід вашої бабусі або обставини вашого першого поцілунку з язиком - ви, мабуть, на правильному шляху.