Фортепіанний матинє - з проф. Робертом Лербауером (Відень)

Роберт Лербауер - один з найбільш різносторонніх артистів класичної музики на міжнародній арені. Він працює диригентом, піаністом та органістом-солістом, камерним музикантом, супровідником співу, педагогом, музичним просвітителем, композитором, інтендантом та лектором. Навчався у Віденській музичній академії у професорів Шварцбауера, Швертмана та Меджиморца (фортепіано), доктора Рудольфа Шольца (орган), Отмара Сюітнера (диригування) та Томаса Крістіана Давида (композиція).

З одинадцяти років виступає як солист з оркестром. Працював піаністом, органістом, клавесиністом та/або диригентом з Віденським філармонічним оркестром, Віденським симфонічним оркестром, РСО Відень, Нижньоавстрійським оркестром Тонкюнстлер, Віденським камерним оркестром, оркестром Моцартеум Зальцбург, Камератою Зальцбург, Будапештським симфонічним оркестром, Капеллою Істрополітаною, Martha Argerich Festival Orchestra Japan, Симфонічним оркестром штату Мексика, Симфонічним оркестром Монтеррея, Ліванським філармонічним оркестром, Радіооркестром Сіднея та багатьма іншими оркестрами по всьому світу.

Співпраця з диригентами Клаудіо Аббадо, Андре Превіном, Йегуді Менухіном, Шандором Вегом, Мішелем Пласоном, Леопольдом Хагером та Гансом Графом мала на нього велике значення. Як диригент, піаніст та/або органіст працював з Вальтером Беррі, Антоном Дермотою, Філіппом Антремонтом, Адріаном Еродом, Фрідріхом Гульдою, Майклом Хельтауером, Робертом Холлом, Ренате Хольм, Маресою Хербігер, Маві Хербігер, Ангелікою Кірхшлагер, Гельмутом Лонером, Фріцем Муліаром, Ельфридою Отт, Еріком Плюар, Ільдико Раймонді, Вольфгангом Шнайдерганом, Бо Сковхусом, Юлією Штембергер, Катариною Штембергер та багатьма іншими солістами та оркестровими ансамблями.

Австрійський президент удостоїв його звання професора. Він також отримав Великий почесний знак земель Бургенланд та Нижня Австрія, а також безліч інших нагород.