Barock+ | The Fairy-Queen

The Fairy-Queen

Роуен Пірс | сопрано
Річард Егарр | диригент / клавесин

Чіпріані Поттер | Симфонія № 1 соль мінор
Георг Фрідріх Гендель | Concerto grosso сі-бемоль мажор op. 6 № 7 HWV 325
Генрі Перселл | Сюїта з "The Fairy-Queen"

Генрі Перселл дозволив собі перетворити шекспірівський "Сон літньої ночі" на жваву напівоперу - причому наголос саме на словах "дозволив собі", адже в оригінальному класичному творі гімни на честь Едемського саду, перенесеного до Китаю, аж ніяк не передбачені. Хай ніхто не каже, що британцям бракувало музичної уяви!

Таким було, зрештою, поширене звинувачення: Англія - країна без музики. Перселл, звісно, був високо шанований як Orpheus britannicus, а такі твори, як його знаменита "Fairy-Queen", просто іскряться винахідливістю й темпераментом. Але потім довелося чекати на інших - наприклад, Георга Фрідріха Генделя, - щоб забезпечити Лондон музикою найвищого ґатунку. Диригент і клавесиніст Річард Егарр, однак, здатен показати, що ховається поза горизонтом європейського континенту: зокрема Чіпріані Поттера - справжнього класичного симфоніста. Поттер спілкувався з Бетховеном і Россіні, написав дев'ять симфоній, як перший, і мав дотепність та відчуття чарівних мелодійних зворотів, як другий. Поттер був не ким іншим, як першим композитором справжнього масштабу на Британських островах, який орієнтувався на пізню драматичну музику Моцарта й симфонічні віхи Бетховена, щоб створювати симфонії, гідні свого часу.

Тривалість концерту: близько 100 хвилин - з антрактом