Barock+ | The Fairy-Queen

The Fairy-Queen

Rowan Pierce | Сопрано
Richard Egarr | Диригент / Клавесин

Cipriani Potter | 1-а симфонія соль-мінор
Georg Friedrich Händel | Concerto grosso B-dur op. 6 № 7 HWV 325
Henry Purcell | Сюїта з "The Fairy-Queen"

Генрі Перселл дозволив собі свободу перетворити шекспірівського "Сну літньої ночі" на блискучу напівоперу - при цьому наголос падає на "свободу", бо похвали Еденові, перенесеному до Китаю, в оригіналі не знайти. Нехай ніхто більше не говорить, що британцям не вистачало музичних ідей.

Це був часто повторюваний докір: Англія - країна без музики. Перселл, правда, вважався orpheus britannicus, і його твори, як знаменита "Fairy-Queen", переповнені винахідливістю та темпераментом - але потім мали прийти інші, наприклад Георг Фрідріх Гендель, щоб забезпечити Лондон музикою найвищої якості.

Диригент і клавесиніст Richard Egarr показує, що ще можна відкрити за межами європейського континентального радара: Чіпріані Поттера, повноцінного класичного симфоніста. Поттер підтримував контакти з Бетховеном і Россіні, написав дев'ять симфоній як перший з них і робив це з дотепом та чуттям до гарних мелодичних поворотів як другий. Він був першим композитором високого рангу на острові, який орієнтувався на драматичні пізні твори Моцарта та на симфонічні віхи Бетховена, щоб самому створювати симфонії на рівні свого часу.

Тривалість концерту: близько 100 хвилин - включаючи перерву