Елізавета - монолог про гнів і правду буття жінкою

Тут говорить Елізавета - не "Сісі". Імператриця постає з несподіваного боку: самокритична, замислена, розлючена. Вона оглядається на розломи свого життя - на шлюб, обов'язок народжувати дітей, культ краси та боротьбу за самовизначення. При цьому вона зустрічається зі своєю власною роллю та привілеями: "Не цікавитися політикою - це привілей", - розуміє Елізавета. Адже вона могла подорожувати, куди хотіла, відходити, коли хотіла, і насолоджуватися своїм надзвичайним багатством.

Але в кінці її шлях веде до озарення, яке виходить далеко за межі її часу: свободу не можна мати самій. Жінка по-справжньому вільна лише тоді, коли вільні всі жінки.

Своїм монологом Марейке Фальвікль будує міст від першого жіночого руху до феміністичного руху сучасності - театральний вечір про владу та безсилля, відповідальність та емансипацію.