Читання з Себастьяном Беккером "І все ж таки знову буде літо"

Коли Себастьяну Беккеру виповнюється 28 років, помирає його батько. Ця втрата - великий удар у його житті. Потім: тиша. Акустична травма. З тих пір йому багато чого дається важко, включаючи розмови про це. Себастьян шукає слова і знаходить: спогади. Саме ці спогади - про світлі й темні дні - повертають йому мову. І коли Себастьян починає розповідати про відра, повні соняшників, про кольорові шкарпетки, про зелені банани, про paywall'и перед некрологами, про любов і тугу, його слова ясні й сяють. Усі вони говорять одне й те саме: привіт, тату, ти мені не вистачає.

"І все ж таки знову буде літо" розповідає про прощання. Про те, як час зупиняється в моменти найглибшого потрясіння. Про час, який неможливо наздогнати. Про співчуття. Про м'якість. Про незбагненне щастя бути живим. Про очікування літа - і про впевненість, що це літо прийде.