Як вам це подобається

Він її любить. Вона його не любить. Зате вона любить його, але не може це показати. Те, що звучить як зворушлива трагедія зі смертельним кінцем, надихнуло Вільяма Шекспіра на написання комедії з глибиною.

Віола викинута на берег Іллірії кораблекрушенням. Переодягнувшись у чоловіка, під іменем Цезаріо вона потрапляє до двору герцога Орсіно. Герцог уже давно добивається руки графині Олівії, але та залишається непохитна. Орсіно доручає Цезаріо щодня продовжувати добиватися прихильності гордої графині від імені герцога, і відбувається те, що мало відбутися. Олівія закохується в Цезаріо, який (або скоріше яка) уже з головою закоханий в Орсіно. Коли раптом з'являється Віолин брат-близнюк, якого вважали утопленим, і до того ж дворецький Малволіо починає мати надії на Олівію, карусель кохання і пов'язаний з нею абсурдно комічний хаос вже неможливо зупинити.

Шекспір спритно грає з помилками, коханням, розчаруваннями та викликами ідентичності й гендерних ролей. Неповторно чарівна атмосфера літньої сцени у Глибокого озера, як і сама комедія, зачарує публіку.

Режисер: Мориц Петерс
Декорації: Нехле Балькхаузен
Костюми: Аріанна Фантін
Музика: Фабіан Кусс