Ich könnt schon wieder...! - Міхаель Ранц і Едгар Май

Ich könnt schon wieder...!
Ну то що ж? Поїсти, потрахатися, блювати, зриватися, луснути, поїхати, поспати, напитися?

Та яка різниця - адже єдине, що важливо: "гумор - це ґудзик, який не дає нам луснути по швах."* Звідки ми це знаємо? Ми з покоління, де головне - померти молодим якомога пізніше.

Принаймні в цьому відношенні Зальфельд, Май і Ранц зробили все правильно.

Один знаходить потрібні слова, інший - правильні ноти, а третій досі шукає себе. Три білих чоловіки настільки старі, що курити, пити й цілуватися вони навчилися ще на дитячому майданчику. Netflix вони вмикають за звичкою о 20:15, телефон прикладають до вуха по-старому і продовжують жартувати про тупих політиків - а чому ні? Ті ж бо не належать до жодної меншини.

Ми живемо в часи, коли тебе вважають правим радикалом, якщо ти можеш сказати п'ять речень правильною німецькою, і коли мухи пояснюють бджолам, як робиться мед.

Ну й що! Іронія і сарказм - найпрекрасніша спокуса відтоді, як на світі з'явилися повні ідіоти.

Піддайтеся цій спокусі на дві години!

"Адже сьогоднішній день - це завтрашній добрий старий час."*

Ви ж хочете при цьому бути, правда?

* Карл Валентін