Ричард III.

П'єса Шекспіра "Ричард III.", вперше поставлена близько 1593 року, була вже за життя драматурга однією з його найуспішніших робіт. Титульний персонаж продовжує чарувати - не в останню чергу завдяки його безжалісній, з задоволенням виставляній аморальності. В європейській театральній історії фізична "деформація" Ричарда стала символом морального падіння, ототожненням інвалідності зі злобою, що глибоко вписалося в культурну пам'ять.

Постановка в театрі RambaZamba саме ці приписування ставить під сумнів. Разом з авторкою Антигоною Акгюн текст Шекспіра переписується: Ричард постає не як "демонічний тиран", а як людина, чия боротьба за владу виростає з досвіду виключення, насмішок і структурного абілізму - безкомпромісно, блискуче, невпинно. Режисерка Юлія Віссерт зосереджує увагу на політичних питаннях: Хто має доступ до влади? Хто може бути видимим? Яке насильство породжує суспільство, яке постійно принижує своїх аутсайдерів?

Текстова версія Віссерт та Акгюн рухається між ритмом Шекспіра та сучасним перебільшенням, роблячи гнів, гостроту та опір відчутними в діалогах. Різні тіла та голоси акторів театру RambaZamba створюють простір, у якому норма та відхилення постійно переосмислюються.