Залишайся до завтра - Старіння в самоекспериментові

Чи може старість робити більше, ніж лякати - а саме спокушати до мрій та надії? І оскільки ніхто не знає, ким я буду в старості, я сама себе супроводжу на сцені, поки можу. Зараз! Чим молодша, тим краще. Відчувати старість, розуміти її - в самоекспериментові.

Радісні й сумні історії життя залишаються написані на обличчі, збираються в архіві тіла. Які сліди залишає старість? Рухається вона по часовій шкалі життя вперед, назад чи вбік - і з якою швидкістю?

Ще момент тому продавщиця при покупці коробки Mon Chéri просить паспорт, наступного моменту фармацевт запитує: "Які ще ліки ви приймаєте?" Які перші рази ще попереду, якщо перші перші рази вже пережиті? Збігається те, що суспільство приписує молодому тілу, з досвідом акторки, яка місцями відчуває дихання старості, але все ще сприймається як молода?

У сольному перформансі Леа Вевода через гру з маскою - своїм alter ego в буквальному сенсі - досліджує, як старіння відчувається в тілі молодої жінки. Між трансформацією та проекцією вона зустрічає старість як тілесний досвід і соціальне приписування - скоріше як запрошення до уяви, ніж як впевненість.