Юліус Фішер - Я ненавиджу людей. Розмноження

Юліус Фішер хотів перестати ненавидіти людей. Поширювати позитивний настрій, роздавати комплименти, любити й бути любимим. Але він не врахував людей. А потім у нього ще народилося двоє дітей. Народилося - він був при цьому. Він написав про це книгу.

У Лейпцигу темно. Усі сплять. Усі? Ні. Одна дитина запекло опирається. Батько, на якого автор трохи схожий, вдається до останнього засобу: прогулянка з коляскою. З невизначеним результатом і непередбачуваною тривалістю. Як Одіссея. Звичайно, він зустрічає людей. На жаль. І розмірковує про батьківство - в той час як сам є батьком. Виснаженим батьком. Це не допомагає.

У програмі до книги Фішер читає найсмішніші тексти й співає між ними любовні пісні без хеппі-енду. Що очікує публіка: смішні тексти, смішні пісні, перерва, можливо, спільна сонна терапія, довгі розмови про батьківство біля столу з книгами. Чого не буде: віршів (його збірка "Тиша" щойно розпродана, або ще не вийшла, або ще не написана), фотографій дітей, взаємодії з публікою, лайв-пейнтингу, теорій змови.

Сам автор каже: "Я б пішов на це, якби сам не виступав!"