Юліус Фішер - Я ненавиджу людей. Розмноження

Юліус Фішер, власне, вирішив більше не ненавидіти людей. Поширювати позитив, роздавати компліменти, любити і бути коханим. Але він не врахував одного - самих людей. А ще у нього з'явилося двоє дітей. Слово "з'явилося" - це сильно сказано, він просто був поруч. Про це він написав книгу. Про що вона?

У Лейпцигу темно. Всі сплять. Всі? Ні. Одна дитина завзято чинить опір. Батько, дуже схожий на автора, вдається до останнього засобу: прогулянки з коляскою. З невідомим результатом і непередбачуваною тривалістю. Як Одіссея. І звісно, по дорозі він зустрічає людей. На жаль. І розмірковує про батьківство. Будучи при цьому батьком. Виснаженим батьком. Що не полегшує справу.

Книга для всіх, хто має дітей. Або не хоче мати. Або не знає, що таке Одіссея. У програмі до книги він читає - як неважко здогадатися - найсмішніші уривки, а між ними співає любовні пісні без щасливого кінця. На гастролі він вирушив, власне, щоб нарешті виспатися. Не на сцені, звісно. Хіба що публіка теж захоче поспати - тоді вийде чудова групова терапія. А оскільки світ і так незабаром закінчиться, такий вечір точно не зашкодить.

Що чекає на глядачів: смішні тексти, смішні пісні, антракт, можливо спільна терапія сном, довгі розмови про дітей біля книжкового столика.
Чого не буде: віршів (його збірка "Stille" на жаль розпродана, або ще не вийшла, або ще не написана), дитячих фотографій, краудворку, лайвпейнтингу, теорій змови.

Сам автор каже про це так: "Я б сам пішов подивитися, якби не виступав!"