HG. Butzko - Das wolln wir doch mal sehn

Караван рухає далі. Тільки куди - ось питання. Дивно, як раптово можна відчути себе відкинутим на узбіччя, коли незрозуміло, хто тут швидше втрачає глузд: світ чи людство?

Їжу тепер замовляють не у офіціанта, а у термінала. Стосунки не зав'язують, а змахують пальцем. Автомобіль везе водія, а не навпаки. Фейк і факт укладають сумнівний пакт. А зрештою скрізь правлять дурні та шахраї.

І коли нарешті досягаєш віку, в якому міг би розповідати дітям казки, виявляється, що їм цікавіше спілкуватися зі своїми телефонами. Поки самі не доживуть до цього віку і не зрозуміють, що додаток на вечерю не подаси.

Але HG. Butzko не дасть загнати себе в глухий кут і не погодиться на подачки. Жодних думок про відставку чи капітуляцію - тільки геть з ехо-камер і інформаційних бульбашок, просто в живу реальність без сітки і подвійного дна. "Das wolln wir doch mal sehn" - це кабаре, сатира, пряма розмова, з людським, а не штучним інтелектом.