Вечірня музика - Сюїти Баха для віолончелі соло

Програма:

Йоганн Себастьян Бах (1685-1750)

Сюїта соль мажор
Прелюдія, Алеманда, Куранта, Сарабанда, Менует I і II, Жига

Сюїта ре мажор a cinq cordes
з неї: Сарабанда, Гавот I і II

Сюїта до мінор discordable
Прелюдія, Алеманда, Куранта, Сарабанда, Гавот I і II, Жига

Приблизно через 20 років після того, як ця музика була записана, Й. А. Шайбе висловився про бажану позицію музиканта-практика:

"Усі практичні музиканти мають загалом дбати про те, щоб співати й грати відповідно до задуму композитора, а отже, виражати всі ноти чисто й виразно. Я аж ніяк не вимагаю, щоб практичний музикант одразу співав або грав будь-який твір, що йому пропонується, не знаючи його ближче. [...] Я вимагаю радше, щоб він був здатний виконувати ті твори, які мав час і нагоду вивчити, чисто, виразно, впорядковано й з належним наголосом. Я вважаю, що без дива не обійтися, щоб [...] важкий твір був виконаний у всій красі, порядку й виразності, як того вимагає задум композитора, властивості стилю та всі інші супутні обставини."

Для мене робота над віолончельними сюїтами нагадує альпінізм, яким він був 150 років тому: плануєш, докладаєш зусиль, ризикуєш зірватися - а що залишається зрештою? Саме усвідомлення того, що найвища вершина, очевидно, знаходиться зовсім в іншому місці. Частково це пояснюється тим, що оригінальні нотні матеріали - у цьому випадку рукопис Й. С. Баха - не збереглися. Існує вже понад 100 видань у сучасній нотації, заснованих на збереженій копії другої дружини Баха та пізніших списках. Але чи допомагає це знайти правильний шлях? Його мову ми можемо лише вгадувати - оригінальні фразування й акценти не дійшли до нас. Чи знаємо ми бодай, для кого...