Bad Schmiedeberger Meisterkonzerte - Genius Mozart

Вступне слово до концерту\n\nФранк-Іммо Ціхнер виконає чотири фортепіанні сонати Вольфганга Амадея Моцарта: KV 310, 330, 332 і 333.\n\nПрограма охоплює широку емоційну дугу - від похмурої сонати ля мінор KV 310 до світлих, оперно сяючих сонат KV 330, 332 і 333. Між ними розгортається панорама віденського фортепіанного стилю Моцарта: елегантного, співучого, віртуозного і водночас глибоко людяного. Фортепіанні сонати Моцарта створювалися не для великих концертних залів, а для приватних салонів. Саме тому вони так часто звучать безпосередньо: не монументально, а особисто - і все ж несуть у собі ту драматичну силу, яку згодом розвинув Бетховен.\n\nСоната ля мінор KV 310 - пристрасть і потрясіння\nСоната KV 310 посідає особливе місце серед фортепіанних сонат Моцарта. Вона була написана 1778 року під час перебування композитора в Парижі - у період глибокої особистої кризи, коли померла його мати Анна Марія Моцарт і зазнали краху багато професійних надій. Вже перша частина починається незвично різко й неспокійно: жодної придворної елегантності - лише нервова енергія, жорсткі акценти і майже трагічний тон. Ля мінор у Моцарта нерідко стає тональністю екзистенційного хвилювання - варто згадати велику сонату до мінор KV 457 або сцени з "Дон Жуана". Повільна частина спочатку здається втішною, однак знову й знову прориваються болісні дисонанси; у фіналі Моцарт жене музику у стрімке Presto, де віртуозність служить не блиску, а внутрішньому напруженню.\n\nСоната до мажор KV 330 - спів без тяжкості\nСоната до мажор KV 330 сприймається як протилежність похмурій сонаті ля мінор. Мабуть, вона була написана 1783 року у Відні або Зальцбурзі й видана разом із KV 331 і 332. Перша частина живе кантабільною легкістю - Моцарт поводиться з фортепіано як з оперною сценою, вибудовуючи запитання, відповіді й несподівані повороти. Andante cantabile - це музика...